•   ДУМАТИ, ЩО ВАША ДИТИНА НАЙКРАЩА ТА НАЙЗДІБНІША. ВОНА НЕ КРАЩА І НЕ БІЛЬШ ЗДІБНА НІЖ У КОГОСЬ ІНШОГО. ВОНА — ІНША.

•  СТАВТЕСЬ ДО ДИТИНИ ТАК, ЯК ДО «ОЩАДБАНКУ», КУДИ БАТЬКИ «ВКЛАДАЮТЬ» СВОЮ ЛЮБОВ І ТУРБОТУ, ЩОБ ПОТІМ ОТРИ­МАТИ ЇЇ З ВІДСОТКАМИ.

 • ЧЕКАТИ ВІД ДИТИНИ ВДЯЧНОСТІ ЗА ТЕ, ЩО ВИ ЇЇ НАРОДИЛИ. ВОНА ПРО ЦЕ ВАС НЕ ПРОСИЛА.

•  ВИКОРИСТОВУВАТИ ДИТИНУ, ЯК ЗАСІБ ДО­СЯГНЕННЯ СВОЇХ (НЕХАЙ І ГІДНИХ — АЛЕ Ж СВОЇХ) ЦІЛЕЙ.

 •  ПОКЛАДАТИ НАДІЮ НА ТЕ, ЩО ДИТИНА ОБОВ'ЯЗКОВО ПРИЙМЕ ВАШІ ПОГЛЯДИ НА ЖИТТЯ («ВОНИ Ж ГЕНЕТИЧНО ПЕРЕДАЮТЬ­СЯ!»).

•  СТАВИТИСЯ ДО ДИТИНИ, ЯК ДО ЛЮДИНИ, ЯКУ БАТЬКИ «ЛІПИЛИ», ЯК ЇМ ЗАМАНЕТЬСЯ.

•  ВСЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИХОВАННЯ ПОКЛАДАТИ НА ВЧИТЕЛІВ ЧИ БАБУСЬ АБО НА «МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ».

•  СПРИЙМАТИ ДИТИНУ ТАКОЮ, ЯКОЮ ВОНА Є, ЩОБ У БУДЬ-ЯКУ ХВИЛИНУ ВОНА БУЛА ВПЕВНЕНА В ВАШІЙ ЛЮБОВІ.

•  НАМАГАТИСЯ ЗРОЗУМІТИ, ПРО ЩО ДУМАЄ, ДО ЧОГО ПРАГНЕ, ЧОМУ ЇЇ ПОВЕДІНКА Є ТА­КОЮ, А НЕ ІНШОЮ.

•  ПІДТРИМУВАТИ В ДИТИНІ ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО ВОНА ЗДАТНА НА ВСЕ, ЯКЩО САМА БУДЕ ВПЕВНЕНОЮ В СВОЇХ СИЛАХ І НАМАГАТИМЕТЬ­СЯ АКТИВНО ДІЯТИ. ОСОБЛИВО ЦЕ ПОТРІБНО, ЯКЩО ДИТИНА ВІД ПРИРОДИ СОРОМ'ЯЗЛИВА І НЕ ПРАГНЕ БУТИ ЛІДЕРОМ.

•  НЕ НАМАГАТИСЯ «ФОРМУВАТИ» ДИТИНУ, А ЖИТИ З НЕЮ ОДНИМ СПІЛЬНИМ ЖИТТЯМ, БАЧИТИ В НІЙ ОСОБИСТІСТЬ, А НЕ «ОБ'ЄКТ ВИ­ХОВАННЯ». ВИСЛУХАТИ ЇЇ ТОЧКУ ЗОРУ НА ПОДІЇ І НЕНАВ'ЯЗЛИВО ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО.

•  ЧАСТІШЕ (АЛЕ БЕЗ «ПЕРЕБОРУ») ЗГА­ДУЙТЕ, ЯКИМИ ВИ БУЛИ У ЦЕЙ ВІК. АЛЕ НЕ НАВ'ЯЗУЙТЕ СВОЇ ПОГЛЯДИ — ЧАСИ ЗМІНИЛИ­СЯ І ЖИТТЯ СТАЛО ЗОВСІМ ІНШИМ.

•  ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ НАВЧА­ЮТЬ НЕ ВАШІ СЛОВА, А ВАШ ОСОБИСТИЙ ПРИК­ЛАД, ВАША ПОВЕДІНКА, ДУШЕВНА ДОБРОТА.

•  ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ДИТИНА ЗАВЖДИ ПОВАЖАЄ ВІДВЕРТІСТЬ, АЛЕ НЕ ПЕРЕ­НОСИТЬ НЕПОВАГИ ДО СЕБЕ.